Екскурсія до музею Голодомору

«Пам’ятаю, тоді у людей все забирала влада — проводила „викачку“. Робили це місцеві. Людей залишали без засобів існування. Виживали хто як міг. З липи здирали кору, сушили і пекли коржі, з сосни ламали відростки, їли шишки, вживали різні корінці, дикий бур’ян, варили борщ з кропиви. Їли горобців, їжаків, собак, котів. У кого було що міняти, то міняли на їжу.»

Патлатюк Ядвіга Миколаївна, 1922 р.н.

У четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента Л. Кучми № 1310/98 та Президента В. Ющенка № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв Голодомору. Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр.

Голодомор  1932—1933 років — геноцид українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних  людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Саме слово “Голодомор” вперше з’явилося в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США в 1978 році.

Своїми враженнями від екскурсії поділилися студенти Коледжу:

Найбільше, що вразило мене у музеї Голодомору – це остання композиція з населеними пунктами, яких у повній мірі доторкнулася ця велика трагедія українського народу. Багато з них існують і у наш час, але й значна частина – ні.

Кирило Кузнєцов

 

Меморіал жертвам голодомору – дуже трагічний музей, що не залишить байдужим нікого, хто його відвідає. Ця екскурсія, фільм, пам‘ятники, книги з іменами людей, що постраждали від подій в Україні 1932-33років – все пронизує до серця, особливо коли ти розумієш, що це історія твого українського народу. Цей музей передав всю трагедію тих подій та відкрив очі на багато речей…

Дарина Лабур

 

Нещодавно ми з групою відвідали меморіал жертв голодомору. Мені було приємно що не дивлячись на те, що пройшло майже 100 років, українці досі пам’ятають цю страшну трагедію. 

Найбільше мене вразили книги в яких були записані ім’я померлих. Цілі сім’ї, села, міста зникали з мапи нашої планети. Дякую за цю змістовну екскурсію. 

Владислава Чорна

 

Share to Google Plus
Share to LiveJournal