День рідної мови
Щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року, у світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 1999 року в Парижі.
З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови у Київському університеті ринкових відносин було проведено випуск радіожурналу, приуроченого цьому дню.
Плєханова Олександра, студентка 1 курсу Коледжу надала інформаційну довідку про вагоме значення рідної української мови серед 6 тисяч мов світу:
«Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів. Степан Наливайко – відомий в Україні знавець санскриту та мови хінді, професор, – описує враження від почутого звернення індійського гуру добірним санскритом до свого учня: «Дехі ме агні». Він попросив вогню і це було майже співзвучно нашому: «Дай мені огню».
Такі знайомі слова, як «один, два, три, чотири» на санскриті звучить «аді, дві, трі, чатура». А ось такі дуже знайомі змалечку кожному з нас слова – «мама, тато, неня, дід, баба, брат, сестра, син», – на санскриті звучать як «мата, тата, нана, дада, баба, бграта, свастрі, сун». Перелік таких слів може бути дуже довгим, що є беззаперечним підтвердженням того, що корені моєї Рідної Української Мови сягають глибин індоєвропейської цивілізації. Це звідти до нас прийшли та й залишились в Україні прізвища та назви сіл, селищ, міст: Манджула, Панікар, Шандра, Хобта, Бушма, Шудря, Гупало, Вишень, Бакота, Баглаї (Баглайки), Вишнопіль, Канів, Тараща, Умань, Ямпіль, Чигирин, Буша (Бушанка) і т.д.
Зразок шумерської писемності Видатний лінгвіст кінця ХІХ-го століття, польський вчений Михайло Крелуцький зазначив наступне:
„Займаючись довгий час порівнянням арійських мов, я дійшов висновку, що українська мова не тільки старша всіх слов‘янських, не виключаючи так званої старослов‘янської, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських мов».
Також історичні дослідження останніх десятиліть такої пам‘ятки, як Кам‘яна Могила під Мелітополем, дають нам свідчення, що це древнє святилище містить багато писемних зразків ще до шумерського періоду. Так що нам є чим пишатись.
За матеріалами:
Стаття Луки Іваницького «Українська мова – прамова цивілізацій».
Іван Огієнко. Історія української літературної мови. Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. Київ, “Наша культура і наука”, 2001 р.
“Історія української літературної мови” Івана Огієнка – це одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав усьому світові той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків і обмежень, дослідив феномен незнищенності її, як “душі нації”, “найціннішого скарбу” народу.»
Левківська Галина, проректор з виховної роботи та Боричевська Вікторія, голова студентської ради 1 курсу Коледжу ознайомили присутніх із текстом звернення до наступних поколінь про значення українької мови в освітньому процесі та повсякденному житті, зазначивши, що в основу освітнього процесу в Київському університеті ринкових відносин закладено принципи дидактики: навчаючи – виховувати, а виховуючи – навчати. Це можна сформулювати у вигляді формули: СТУДЕНТ – НАВЧАЛЬНА ГРУПА – КОЛЕДЖ – ФАКУЛЬТЕТ – УНІВЕРСИТЕТ – УКРАЇНА.
Студенти зазначають: «…я пишаюся тим, що я – українка, тому що наша нація завжди доводила своє право на існування, боролася за волю і показувала, що має сильну, непоборну жагу до того, щоб захищати свою Батьківщину до кінця…» ; «…я хочу, аби люди стали більше довіряти один одному, не боялися розкрити свої почуття та емоції. Щоб кожен міг пишатися тим, що він українець, і це не були порожні слова.»
Ми впевнені в наступних словах: народ стане нацією, коли витвориться у нього спільна воля й ідея творити власне життя, політично себе оформити, коли усвідомить собі своє історичне покликання…
Бажаємо Вам високо пронести традиції тих, хто виборював Вам мир.
А чи стала українська мова міжнародною? Ми так цього бажали.
